МУСЛІН

МУСЛІ́Н, у, чол. Легка, тонка й м’яка тканина. Вона [Сусанна] проплила од порога до столу, мов літня хмара, в своїх муслінах, по яких лізли урозтіч якісь безглузді лапаті квітки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366);  * Образно. Вітер упав, вияснилося небо, але йшли морем широкі плисковаті хвилі, всі у піні, що тяглася за ними лахміттям брудно-білого мусліну (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 317).