МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 68); На майданах з ранку до вечора йшли вистави: штукарі і муштрувальники зміняли один одного (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
МУШТРУВАЛЬНИК
Тлумачення слова