МУЩИ́Р, я, чол., заст.
1. Мортира. На віват [на славу] — з мущирів стріляли (Іван Котляревський, I, 1952, 174); Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (Олекса Стороженко, I, 1957, 377).
2. Ступа. А до роботи ж яка метка й берка [Настуся]! Оце лівою рукою на прядці пряде, а правою в мущирі сіль товче (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 448).