МУРЗА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що забруднений; вимазаний; замурзаний. Яка вона [дитина] не є — хай іншим видається вона й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 216);
// у знач. ім. Поганії мурзатії з вулиці побігли (Словник Грінченка).
МУРЗАТИЙ
Тлумачення слова