МУРЗА́, и, чол., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул. Чули, чули запорожці 3 далекого Криму, Що канає [конає] Гетьманщина, Неповинно гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали. Бо й їм добре на чужині Мурзи завдавали (Тарас Шевченко, II, 1953, 31); Була тут також весела й вертлява красуня Мері, дружина багатого кримського мурзи (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 273); * У порівняннях. На літо він завжди голив голову і сидів, як татарський мурза (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 194).
МУРЗА
Тлумачення слова