МУРИН, а, чол., рідко. Те саме, що негр. Мурин ніколи білим.. не буде (Номис, 1864, № 6154); Коли гляну, а якісь два мурини тягнуть Євлогія геть у якісь дебрі (Іван Франко, IV, 1950, 161); Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами, де чатував його знайомий воротар-мурин (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 446); * У порівняннях. За ними [козаками] юрмилася сірома, чорна, як мурини, давно не стрижена, обшарпана, у вовчих шкурах, боса, а то й гола (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 259).
МУРИН
Тлумачення слова