МУ́РИЙ, а, е.
1. Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть). Три голови мав пес сей мурий, Він на Енея загарчав (Іван Котляревський, I, 1952, 134); Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Марко Вовчок, I, 1955, 216); Замукав віл мурий, жадно шию витягши в степ (Андрій Головко, I, 1957, 198).
2. Брунатний, із ластовинням (про обличчя). Воно [лице] у його стало аж муре, одні сірі очі світили, як у кота (Панас Мирний, IV, 1955, 18); — Так, здаля, наче й хлопець нічого, — думав він, придивляючись до свого зображення.. А от на щоках мурі плями. Це розповзлося ластовиння (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 151).