МУРУ́ГИЙ, а, е, розм. Темно-сірий із темними смугами; мурий (у 1 знач.). Лежав у бур’яні бровко муругий (Іван Котляревський, I, 1952, 134); Круторогі воли, помахуючи муругими головами, протюпали мимо корівника (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113).
МУРУГИЙ
Тлумачення слова