МУРА́ВА, и, жін. Те саме, що моріг. Мабуть, ніхто не живе в тому палаці, бо й двір непрочищений, заріс густою муравою (Панас Мирний, I, 1949, 178); І все щось він з того стриху скидав на землю і волік перед хату на мураву (Василь Стефаник, I, 1949, 112); Люба.. пройшла мимо корови, що лежала на мураві (Михайло Стельмах, I, 1962, 473).
МУРАВА
Тлумачення слова