МУМІФІКА́ЦІЯ, ї, жін., спец.
1. Дія за значенням муміфікувати. Стародавні жителі острова використовували [червону] смолу для муміфікації (Вечірній Київ, 16.X 1967, 4).
2. Висихання трупа або частини змертвілої тканини в живому організмі. На території Лаври є лабіринти Ближніх і Дальніх печер, що існували тут ще задовго до створення монастиря.. Наявні тут умови ґрунту і, передусім, температурний режим сприяють природній муміфікації (висиханню) трупів тварин і людей (Наука і життя, 7, 1957, 21).