МУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до мукати. Рипнули хатні двері, стиха мукнула в сінях корова… (Микола Олійник, Леся, 1960, 52); — Гм? — мукнув Карпо, стоячи коло хати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 370); Сивий дідусь щось мукнув до Маметки, і той в одну мить зник і також непомітно з’явився (Олесь Досвітній Гюлле, 1961, 42).
МУКНУТИ
Тлумачення слова