МУКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати звуки «му-му»; ревіти (про велику рогату худобу). Обліплене снігом, стоїть по коліна в снігу теля і, витягши морду, жалібно мукає проти вітру (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 32); Мукає корова, їй відповідають корови з усіх кутків майдану (Юрій Яновський, I, 1958, 579).
2. перен., розм., рідко. Те саме, що мугикати 2. Тимофій тільки мукав та гикав (Панас Мирний, I, 1949, 346).