МУГИ́Р, я, чол., зневажл., лайл. Вайлувата, неотесана, груба людина. Пошили сині всім жупани, На спід же білії каптани, — Щоб був козак, а не мугир (Іван Котляревський, І, 1952, 187); Не хотів він уславитися, як простакуватий мугир, і стати знов посміховищем пана Потоцького (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 34).
МУГИР
Тлумачення слова