МУДРО́ВАНИЙ, а, е, розм.
1. Вишукано, вигадливо зроблений, пошитий і т. ін. Гарненькі шляхетні панянки в мудрованих зачісках та легких, як хмаринка, вбраннях відтанцювали мазурку (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 50); Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 7).
2. Хитрий, виверткий. — То Шпак мудрований хотів мене звести, — Жалівся менший брат [голуб] (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 77); З голови ніяк не міг викинути [князь] й забути образу від реєстровців Косінського та мудровану відповідь коронних гетьманів (Іван Ле, Наливайко, 1957, 37).