МУ́ДРОЩІ, ів, мн.
1. Те саме, що мудрість. — Я не заздрю мудрощам мудрих, і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 365); — Зайшов подивитися [на гру] з цікавості. Бачу — ніяких мудрощів нема… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 279).
2. ірон. Те саме, що мудрування. [Парвус (вибухнув глумливим реготом):] Ха-ха, ха-ха! О, мудрощі поганські! Які ж глибокі! Наче брід в посуху! (Леся Українка, II, 1951, 474).