МУДРА́К, а, чол.
1. розм. Те саме, що мудрець 2. Конфуцій, світовий мудрак, У нас заблискав серед двору (Павло Грабовський, I, 1959, 250).
2. ірон. Те саме, що мудрагель. — Задля тих мудраків, що отаке [книжку про соціалізм] пишуть або про се базікають, є у мене, щоб ви знали, добра схованка… Отака! — додав він [становий] (Панас Мирний, IV, 1955, 360); Е, та він у мене мудрак на всячину (Словник Грінченка).