МУДРАГЕ́ЛЬ, я, чол., розм., ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує. — Та я вже бачила таких мудрагелів (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 30); Мене він не хотів мати радним через те, що я — мудрагель. Побоюється, що забагато знаю за його вчинки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 212); Його трохи гостре обличчя, маленькі колючі й дуже цікаві очі чимось нагадували Кардашеві колгоспних дідів-мудрагелів (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 19).
МУДРАГЕЛЬ
Тлумачення слова