МУДЬ, я, чол., зневажл., лайл. Груба, невихована людина. — А ти, мудю! А ти, хлопе! А ти, опришку! (Іван Франко, II, 1950, 84); — Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам.. — Ні, не хочу.. — О се ще… ціпов’яз! Родився мудьом — мудьом і вмреш! — сказав Наум, махнувши рукою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103).
МУДЬ
Тлумачення слова