МУЧИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто мучить когось. — А вночі, коли я сам і ніхто мене не бачить, коли спить уся тюрма, сплять і мученики, і їх мучителі, — страждання [голоду] стають невиносними (Гнат Хоткевич, I, 1966, 175); Людомир продовжує мовчати, потемнілим від гніву оком пронизує свого мучителя (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 126).
МУЧИТЕЛЬ
Тлумачення слова