МУЧНИ́К, а, чол. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 453); Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (Михайло Стельмах, II, 1962, 69).
МУЧНИК
Тлумачення слова