МУ́ЧЕНИЦТВО, а, сер. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика. Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (Іван Франко, VI, 1951, 155); Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 285).
МУЧЕНИЦТВО
Тлумачення слова