МСТИВИЙ

МСТИ́ВИЙ, а, е. Схильний до помсти. — Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (Ольга Кобилянська, I, 1956, 152); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 146);
//  Який виражає, містить у собі помсту; сповнений помсти. Очі козацькі променіли одвагою, серця козацькі кипіли гнівом мстивим… (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Недобре, мстиве почуття душило його, палив біль щойно завданої образи (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 21); Був злий [Геннадій] на весь світ. З душевної каламуті його виплоджувалося щось таке мстиве. Хотілося завдати прикрості й іншим (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 132).