МСТА, мсти, жін., поет., уроч. Помста. Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас [лихих синів України] найде правда-мста (Тарас Шевченко, II, 1963, 379); А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (Павло Грабовський, I, 1959, 312); [Микита:] А я клянусь зректися мсти і зла, Щоб тільки ти спокійною була (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 71).
МСТА
Тлумачення слова