МРУ́ЖИТИ, жу, жиш; наказ. сп. мруж; недок., перех. Стуляючи повіки, частково заплющувати очі; жмурити. Наче вчора виглядав [Матвійко] з того хатнього, на схід, віконця та мружив очі проти блискучого сонечка (Марко Вовчок, VI, 1956, 296); Хоть я ляжу спати, — Сон очей не мружить (Словник Грінченка); [Верба:] Ніяк не можу схопити вираз твоїх очей. Тільки починаю вглядатись, а ти їх спочатку мружиш, а потім заплющуєш (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 63).
МРУЖИТИ
Тлумачення слова