МО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мовити. І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти, Мовлене тим, що в вінку: — Брати! (Олесь Гончар, IV, 1960, 22); Ми вдячним серцем зберігаєм нині Слова великі, мовлені тоді: Робітники Росії й України Навік єдині в битвах і труді! (Терень Масенко, Київ. каштани, 1954, 10);
// безос. присудк. сл. мовлено. Хай слово мовлено інакше — та суть в нім наша зостається (Павло Тичина, I, 1957, 193).
МОВЛЕНИЙ
Тлумачення слова