МОВЧА́ЗНИК, а, чол., розм. Те саме, що мовчальник. Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір’ю їх не впізнали б (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 77).
МОВЧАЗНИК
Тлумачення слова