МОВЧА́ЗНО. Присл. до мовчазний. Я тільки та тінь моя власна Мовчазно по вулиці йшли (Леся Українка, IV, 1954, 86); Мовчазно й похмуро заходили в хату лісовики (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 396); — Як же тепер? — мовчазно питають Бронникова бійці (Олесь Гончар, II, 1959, 286); * Образно. Мовчазно й суворо дивились високі білі двері класів (Олесь Донченко, V, 1957, 559).
МОВЧАЗНО
Тлумачення слова