МОВЧАЗЛИВИЙ

МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що мовчазний 1. Загалом була [Таня] мовчазлива, не те, що Маня (Іван Франко, I, 1955, 328); Важко говорити про те, що ховалося в думках. Та й зібралися — обидва [друзі] мовчазливі, звиклі більше чути серцем, аніж вірити в слова (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 327); В розмові мовчазлива, більше слуха других, ніж сама гомонить (Панас Мирний, IV, 1955, 115); Він.. Увесь свій день так само був спокійний І мовчазливий… (Максим Рильський, Мости, 1944, 104);  * Образно. Під порфіром мовчазливих стін, Такий промінний людськістю своєю, Спочив безсмертний, вікопомний він (Микола Бажан, Роки, 1957, 225).