МО́ТУЗ, а, чол. Грубий мотузок. Він [пліт] був важкий, кострубатий і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355);
// Налигач. Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 145); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 69).
МОТУЗ
Тлумачення слова