МОЩІ

МО́ЩІ, ей, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Іван Франко, VIII, 1952, 138); Поприкладався [Павло] до всіх мощей [у лаврі], до всіх чудотворних ікон (Остап Вишня, I, 1956, 7);  * Образно. — Нічого не їсте, скоро з вас мощі будуть… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329);  * У порівняннях. Вихудла, як мощі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 15).