МОРСНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до морскати. — Смерть латинці звали mors, мабуть, через те, що як морсне, то й перекинешся, й ноги задереш, і сам не знаєш коли… (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 124); — Думка була така, що Микитка товче собою поміж коні, та кінь морсне його підковою по чолі та зробить йому амінь (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143); — Та як виважить [пан] долоню, та як морсне по виду мене… (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 22).
МОРСНУТИ
Тлумачення слова