МОРОЗИТИ, ожу, озиш, недок.
1. перех. Дуже охолоджувати. Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (Іван Франко, XIII, 1954, 409);
// Примушувати когось мерзнути на холоді, морозі. О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні! (Тарас Шевченко, II, 1963, 348); Жінку б’є [Іван Кривда], знущається, не пускає в хату, морозить на вулиці (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 118);
// перен. Викликати в когось неприємне відчуття холоду, страху. Глуха ніч і спів з кам’яниці морозили графиню (Іван Ле, Наливайко, 1957, 443);
// безос. Чи знаєш, що, як ти чоломкаться ідеш, Чогось мене морозить (Євген Гребінка, I, 1957, 63); Ремо напружено дививсь у північну далечінь дороги, але там не було жодної живої душі. Його почало морозити… Він відчував калатання у грудях… (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 108).
2. перех. Охолоджуючи, перетворювати на лід; заморожувати. Бреде Микола по грузькій калюжі. За ним мороз крокує по слідах. Йде за хлоп’ям, під ноги кида стужу, Морозить сльози на худих щоках (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 41);
// Піддавати продукти дії холоду, морозу для тривалого їх зберігання. Морозити рибу.
3. тільки 3 ос. неперех., безос. в (було) холодно, є (був) мороз. Надворі морозило, дув західний колючий вітер (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 318).
4. тільки 3 ос. перех., безос., перен. Про хворобливе відчуття холоду, гарячковий стан. Мене морозить. Щось од спини розлазиться холодними мурашками по всьому тілу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); Мене морозило, боліла голова, а температура о сьомій вечора піднялась до тридцяти дев’яти з десятими (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 101).
5. перех., перен. Стримувати, спиняти вияв чого-небудь. В чорних невеличких очах доктора доглянула Целя якісь іскорки.. Було щось невідоме і зловіще в тих іскорках, щось, що відбирало Целі апетит і морозило в ній усякий порив радості (Іван Франко, II, 1950, 294).