МОРОВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Те саме, що мор. Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Борис Грінченко, II, 1963, 256).
2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику смертність. — П’ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 391); Найстарший син його не повернувся з Балканських гір.., наймолодший помер у моровицю (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); Чума… В народі її ще називають «чорною смертю». Страшна моровиця не раз шугала над Європою (Літературна Україна, 16.VIII 1968, 1).