МОРОЧИТИСЯ

МОРОЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Займатися чимось клопітливим. — А що це ти робиш, лисичко-сестричко? — Рибку їм. — Дай же й мені? — Отак! Я скільки морочилась, ловила та й віддай йому! Піди сам собі налови! (Українські народні казки, 1951, 31); Над ним [ділом] морочились [судді] трохи не тиждень цілий (Євген Гребінка, I, 1957, 65); — Довго морочилися конструктори, щоб зменшити вагу верстата і збільшити діаметр оброблюваної деталі, і таки збільшили! (Вітчизна, 2, 1956, 104);
//  Довго поратися біля когось, чогось. А мені того не хочеться, — Коло старого морочиться (Павло Чубинський, V, 1874, 575); Побачив Барабаш, що тракторист біля тракторе морочиться, підійшов, спитав, що трапилось (Андрій Головко, I, 1957, 317).
♦ Голова морочиться (морочилась) кому, у кого — те саме, що Крутиться голова (див. крутитися). Марині стало душно.., голова морочилась (Нечуй-Левицький, I, 1956, 99).