МОРГУ́ЛЯ, і, жін., діал. Ґуля (див. ґуля 1). — Чи велика, мамо, моргуля на голові? — спитав насмішкувато Лаврін (Нечуй-Левицький, II, 1956, 321); [Химка:] Чи не знаєте, що зробити дитині: отут за вухом отака зробилася моргуля? (Марко Кропивницький, IV, 1959, 21).
МОРГУЛЯ
Тлумачення слова