МОРДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. Зазнавати фізичних або моральних страждань; мучитися. — А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась (Тарас Шевченко, I, 1951, 355); — За ті сльози, за ту кров, що сьогодні безневинно пролито… будуть вони [пани] довіку мучитися, до суду мордуватися!.. (Панас Мирний, II, 1954, 207);
// Хвилюватися, переживати з приводу чогось. Чого вона так мордується з сим весіллям, коли молодого нема! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 302); Сидить дід на стільці, обуває постільці, а баба мордується, що в чоботи не взується (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 319).
2. з ким—чим, над чим і перед дієприсл. зворотом. Зазнавати труднощів; робити що-небудь з великим зусиллям, без належного успіху; мучитися. Цілу годину мордувався Гануш, направляючи на клавіші пальці своєї старої учениці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 222); Далі мордувалася мурашка з кришкою хліба, маленькою частинкою Якимової поживи (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 45).
3. розм., рідко. Те саме, що скаженіти. Мордується, як чорт в лотоках (Номис, 1867, № 3124).