МОРДО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до мордувати. Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами.., без гасу, без солі, ..в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляхах історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51).
2. прикм. Лютий, злий. В мечетях, в обителі про кару аллахову безкарні ішапи, як пси мордовані, гарчали (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 183);
// розм. Примхливий, норовистий. — Цур йому, пек йому! Геть його сюди! Нехай старостів шле — піду. — Така мордована! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 104).