МОРДЯ́КА, и, жін., вульг. Збільш. до морда 2. [Яким:] Я тоді Сидорові й кажу: що ти дивишся їй у мордяку, бий її, нехай признається (Марко Кропивницький, II, 1958, 358); [Клеопатра:] А хто це тобі такі бакени на мордяці поставив? (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 90).
МОРДЯКА
Тлумачення слова