МОРДА́ТИЙ, а, е.
1. З великою товстою мордою (про тварин). Один мордатий Кіт до Щуки учащав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 141); До кімнати вбіг чорний мордатий пудель (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 176).
2. вульг. Із товстим, широким обличчям. Чорний мордатий чоловік, як ведмідь зарослий, ухопив здоровенну кошівку з рибою і з натугою поніс її у курінь (Панас Мирний, I, 1954, 349); В’їхав, як завжди, не сам, а з приятелями, мордатими синками новотроїцьких хуторян (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 24).