МОРАЛІЗУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех. Проповідувати сувору мораль. Шевченко органічно не вміє моралізувати (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 357);
// Робити моральні висновки з приводу чогось. Якщо людина здатна в горі моралізувати, значить, вона видужує (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 198).
2. перех., рідко. Повчати кого-небудь, читати комусь мораль. — Ну, ну, ну, пан син починає моралізувати батька! — скрикнув Темницький (Іван Франко, II, 1950, 305).