МОНСТР, а, чол.
1. заст. Виродок, потвора.
2. перен., лайл. Про людину, що різко виділяється своїми негативними рисами. Волобуєв став лаяти себе. На біса він зв’язався з цим монстром [Крамаренком]? З цим широкоштанним убозтвом? (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 110).