МОНОПО́ЛЬКА, и, жін., розм.
1. У дореволюційній Росії та на Україні — винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою. [Петро:] Від чого воно так сталося, що були шинки та корчми, а тепер монополька? (Марко Кропивницький, IV, 1959, 83); В центрі села од майдану, де церква, і через вулицю од школи стояла велика обшарпана хата з ґанком на вулицю. Колись це була монополька (Андрій Головко, II, 1957, 92).
2. Казенна горілка, що продавалась у такій крамниці. Пилип з пляшкою монопольки в руках запросив братів за стіл (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 156).