МОНОМЕ́РИ, ів, мн. (одн. мономер, а, чол.). Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки. Від мономерів полімери відрізняються лише деякими особливими хімічними й фізичними властивостями (Знання та праця, 7, 1965, 3); Недавно там [на Лисичанському хімкомбінаті] пущено цех мономерів, який дає вихідний продукт для виробництва капролактану (Робітнича газета, 28.XII 1962, 2).
МОНОМЕРИ
Тлумачення слова