МОНО́КЛЬ, я, чол.
1. Кругле оптичне скло для одного ока, що вставляється в очну западину; використовується замість окулярів або пенсне. — От ми й на нашому Монблані! — сказав Павлусь, накинувши навіщось на ніс монокль (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 259); Він вийняв монокль, заправив його в ліве око і поглянув на постанову (Юрій Смолич, I, 1958, 306).
2. Найпростіший фотооб’єктив, що складається з одного двоопуклого скла. Можна користуватися найпростішим фотооб’єктивом — моноклем, який дає злегка розмиті зображення (Довідник фотолюбителя, 1959, 72).
3. мед. Пов’язка для одного ока.