МОНОГА́МІЯ, ї, жін.
1. Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; протилежне полігамія. Дикунству відповідає груповий шлюб, варварству — парний шлюб, цивілізації — моногамія (Фрідріх Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 59); Католиком пан Бадовський був запеклим, проте він принципово розходився з римським папою щодо моногамії подружжя (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 367).
2. У тварин — спаровування самця протягом одного або кількох сезонів з однією й тією самою самкою. Величні круторогі дикі барани.. творять герць.. за право моногамії (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 150).