МОЛИТО́ВНИК, а, чол. Збірник молитов. В руках у неї [дівчини] були чотки й молитовник (Нечуй-Левицький, I, 1956, 348); Новий піп тільки зрідка показувався людям.. Вечорами виходив з молитовником у руках (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 21).
МОЛИТОВНИК
Тлумачення слова