МОЛО́ТНИК, а, чол. Той, хто молотить. Довгими рядками стояли молотники на току (Нечуй-Левицький, II, 1956, 184); Як котрий [стіжок] треба було змолотити, то кликав [дід] молотників (Василь Стефаник, I, 1949, 113); Ціпи на току враз затихли. Здивовані молотники — жінка і дочка, спершись на ціпильна, дивились, як до них ішов Оксень (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 106).
♦ Молотник із миски — той, хто їсть із великим апетитом, жадобою.
МОЛОТНИК
Тлумачення слова