МОЛО́ДО, присл.
1. Як молодий. Старенька вже [пані], а на висках кучері, в перснях у блискучих, у стрічках, то ніби й молодо глядиться (Марко Вовчок, I, 1955, 45); Василь без піджака, в самій тільки сорочці.., виглядав молодо, аж по-школярськи якось (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 59);
// Як у молодого. Сива смушева шапка молодо сиділа на голові і теж збавляла дідові добрий десяток літ (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 212).
2. З молодих років. Не кайся рано встати, а молодо вчитись (Номис, 1864, № 6005).