МОЛОДЕЧИЙ

МОЛОДЕ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до молодець 1. Цвіт спадає нам на плечі, юні плечі, молодечі (Павло Тичина, Хор.., 1958, 12);
//  Власт. молодій людині. Він [капітан] любив Анелю всею душею, з молодечим запалом (Іван Франко, VI, 1951, 405); Вражають очі [Єгора], що горять молодечою запальністю і якимсь одчайдушним веселим зухвальством (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 7); Він звик бачити у цій дівчині те, що є найкращого в комсомолі. Життєрадісність і бадьорість.., молодечу настійливість у серйозній, важкій роботі (Олесь Донченко, II, 1956, 178).