МОЛЬФА́Р, а, чол., діал.
1. Чарівник. Ще бійка готово вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 338).
2. Злий дух, чорт. Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 4).